Моє велике бетонне кохання. Естетика бруталізму.

Хтось диву дається: як треба не дружити з головою, щоб бачити прекрасне в “бетонній скелі”.

“Мій друг, бетон … Це він журиться або радіє?”, запитує Ентоні Деніелс, великоваговий критик бруталізму.

Проте “хардкорний” стиль вже завоював серця багатьох молодих дослідників, фотографів, архітекторів, істориків у всьому світі. Саме молоде покоління здатне побачити певний шарм у цих відчужених титанічних спорудах.

Отже, як же бруталізм зміг знову привернути увагу? Що ховається за його похмурим виглядом?

Філософія стилю

Спочатку стиль виник як альтернатива дорогому містобудуванню у післявоєнний період.

У той непростий час Європа застигла над руїнами в очікуванні нових архітектурних рішень, які б дозволили швидко та недорого будувати житлові будинки. “Новий бруталізм” став тим самим пазлом, який відтворив потрібну картинку: адже він пропонував на той час просто блискавичні темпи будівництва. У цьому стиль заперечував будь-який декор, зводячи функціональність перше місце.

Ле Корбюзьє, якого вважають родоначальником стилю, називав бруталістську будівлю “машина, в якій можна жити”. Такий будинок, на його думку, це насамперед маловитратний проект. По-друге, це будова, здатна надати рівний доступ до сонячного світла всім своїм мешканцям, а також забезпечити кожного з них однаковою кількістю квадратних метрів.

Чесний матеріал

Міцний і “зрозумілий” – так ще називали бетон. Не дивно, що саме цей матеріал став основним для відбудови безкомпромісних, антибуржуазних будівель у стилі, в якому форма завжди слідує за функцією.

Голі бетонні стіни, до речі, передають ідею модерністського слогану “За чесність матеріалу”, який відстоював право будівельного матеріалу бути “самим собою”, тобто не ховатися за різноманітністю зовнішнього орнаменту.

Таким чином, незважаючи на своє початкове призначення, бруталізм згодом еволюціонував протягом, який порушував питання про будівельні матеріали, їх форми та роль у житті людини.

Змішаний бруталізм

Існує також змішаний бруталізм, який характерний для радянської архітектури. Радянський бруталізм – це не тільки чистий бетон, а ще й залізобетон плюс усілякі домішки. На противагу британському бруталізму, де “голий бетон” уособлював чесний підхід до будівництва, в СРСР все це проходило через м’ясорубку бюрократії, тобто про чесність не йдеться. Для деяких радянських будов, яких відносять до бруталізму, характерні повсюдні включення у вигляді цегли, силікату і навіть дерева.

Тим не менш, радянський бруталізм відповідає всім характеристикам стилю за іншими параметрами: “блоковість” будівель, їх важкість та розміри, а також відсутність фасадного орнаменту.

Поляризаційна естетика бруталізму

Отже, можна знайти щось естетичне в стилі, який заперечує якісь декоративні елементи?

Так, якщо ви готові не забуваєте про контекст. Якщо ви здатні поставити себе на місце іншої людини.

Наприклад, якщо взяти середньозважену оцінку бруталістської будівлі в суспільстві, це буде щось на кшталт: “огидно”, “виглядає як загроза”, “дуже лякає”.

А якщо відтворити історичний контекст? Уявіть собі ступінь спустошеності, страху та розгубленості, що охопило світ після найжахливішої війни в історії. Прагнення людей до захисту, до недоступності, плюс потреба у швидкому будівництві — надрукувалися, в тому числі, і новому архітектурному стилі. Величезні розміри будинків, разом із їх могутнім, загрозливим виглядом, дарували відчуття безпеки, хай навіть на підсвідомому рівні.

Новий погляд

Сьогодні, коли сучасна та історична архітектура вальсують в одному міському ансамблі, бруталістські об’єкти здаються просто як “королевами драми”, так і кривлячи око.

У пост-радянських країнах їхні похмурі постаті продовжують викликати масу суперечок, поділяючи суспільство на “хейтерів” та “захисників”. Звісно, є й ті, чиє небо завжди синє.

А от молоде покоління, тобто ті, кого з Радянським Союзом об’єднує хіба що старий вицвілий фотоальбом, розкрили чималий інтерес у радянській архітектурній спадщині. ‘Бетонні монстри’ сьогодні протоптують доріжку в інстаграми, блоги та fashion-журнали, переживаючи щось на кшталт ренесансу.

Радянська повоєнна архітектура, >architecture, зокрема її бруталістська різноманітність, має скарбницю яскравих прикладів, що стоять далеко від будь-якої категоризації.

Скачати безкоштовно: Карта туриста: 10 ікон радянського модернізму, які варто побачити у Києві

На превеликий жаль, переважна більшість людей готова зректися свого минулого. Звичайно, набагато простіше щось забракувати, спіймавши настрій суспільства, аніж присвячувати час аналізу, вникати в суть питання, напружуватись і думати.

Країни, які повстали з попелу СРСР, сьогодні надходять із радянською спадщиною зовсім по-різному. Як правило, існує окрема частина суспільства, яка налаштована агресивно і бажає якнайшвидше знищити цих стражників минулого, до останнього камінця. Чим швидше тим краще. Їх бентежить назва стилю (яка чомусь конотує “брутальність”, хоча в оригіналі є грою слів від франц. “beton-brut” – “сирий бетон”), атмосфера, історія, яка ховається за могутніми плечима бетонних гігантів.

Алекс Биков, український фотограф, архітектор та дослідник, входить до групи активістів, які підтримують збереження архітектурної спадщини. Мандруючи містами України у пошуку дивовижних бруталістських скарбів, він знайшов вражаючі екземпляри, які зловив у свій об’єктив. Алекс переконаний: радянська архітектура, яка зараз перебуває під загрозою знесення, передає дух свого часу, і становить суттєву цінність для українських та зарубіжних дослідників. На думку Олексія, між історичними будівлями та сучасними освітніми програмами має бути встановлений зв’язок. Замість того, щоб масово зносити, нам варто було б підтримувати ці будівлі належним чином, щоб зберегти їх для майбутніх поколінь. Дослідження Алекса лягли в основу книги Soviet Modernism, Brutalism, Postmodernism – Buildings and Structures in Ukraine 1956-1991”, написаної у співавторстві з Євгенією Губкіною, українським дослідником, істориком та арт-куратором.

Якщо ви почали знайомитися з архітектурою радянського модернізму, радимо вам звернути увагу на цю роботу. У книзі представлені найвизначніші будівлі післявоєнної архітектури, а також дано визначення поняттям “радянський модернізм, бруталізм та пост-модернізм”.

Знайти книгу легко за посиланням. Підпишіться на розсилку на сайті, щоб заощадити 10% при покупці.