Ми використовуємо Cookies. Навіщо?
Зрозуміло

Радянський бруталізм: як бути з бетонними “гігантами”, залишеними у спадок?

Бруталістські конструкції, або “бетонні монстри”, сьогодні часто потрапляють під залізну руку екскаваторів по всьому світу.
 

Маючи контроверсійну природу, вони потрапляють під шквал критики за свою “холодну” зовнішність, повне ігнорування міського ландшафту, а також за атмосферу пітьми й занедбання. До того ж, цим будівлям уже понад п’ятдесят років: виникають труднощі з їх утриманням.

 

Ідея зносу бруталістських споруд є особливо актуальною серед пострадянських країн, де відречення від комуністичної спадщини вже давно стало трендом.

 

Втім, сучасне покоління бачить ситуацію у геть іншому світлі. Молоді люди знаходять естетичну цінність у цих конструкціях, в той час як “тоталітарне клеймо” їх не дуже бентежить.

 

Що нам відомо про бруталізм?

 

“Ти впізнаєш його серед тисяч” — це про будівлю в стилі бруталізм. Сірі бетонні конструкції, які місцями розсипаються, з дещо відлюдькуватим зовнішнім виглядом та дивакуватими формами. На що вони схожі — залежить від того, наскільки грайлива ваша фантазія. Окрема будівля може нагадати невпізнаний літаючий об’єкт, середньовічний шолом, крила птаха, або привида, що парить у тумані.

 

Здається, ці споруди ніяк не можуть вплинути на міський ландшафт — вони нічого не привносять, ані віднімають. Вони просто завмерли посеред епох, левітуючи у просторі, ніби мовчазне нагадування про давно минулі часи.

 

Трохи історії
 

Корінням бруталізм сягає часів післявоєнної Британії. Стиль виник як бюджетна альтернатива дорогому будівництву житлових площ, ставши врешті-решт наріжним каменем (і буквально, й образно кажучи), який визначив напрямок розвитку філософії архітектури для наступних поколінь.

 

Бруталізм поширився всією Європою, а потім і світом, з 1950-х по 1980-і роки.

 

До Радянського Союзу цей стиль дійшов лише на порозі 1970-х, за часів десталінізації, коли потреба у дешевому і швидкому містобудуванні знову актуалізувалася. Радянський бруталізм увібрав у себе найсуттєвіші відмінності стилю: масивність, блокові форми, прості текстури та однотонність, додаючи елементи, що зображали досягнення союзів у науці й техніці.

 

Серед відмінних рис радянського бруталізму також варто виділити використання інших матеріалів, крім необробленого бетону, таких як кам’яні плити й сталь. За формою та розмірами радянські будівлі в стилі "змішаний бруталізм" не відрізняються від своїх одноплемінників в сусідніх державах: вони такі ж величезні та масивні. Цікаві приклади даного стилю можна зустріти серед архітектурних споруд 1970-х - початку 1980-х років в Україні.

 

 

Радянський бруталізм

 

Типовий дизайн в стилі бруталізм — це мікс авангардного художнього мислення і складного технологічного процесу.

 

Видатні будови в стилі бруталізм височіють на території сучасної України: Національний музей Історії України у Другій Світовій Війні (1975-1981), Дім меблів (1971), Готель "Салют" (1976-1984), Національна Бібліотека України ім. В.І Вернадського (1975-1989) і так далі.

 

Завантажити безкоштовно: 7 будівель в стилі бруталізм в Україні, які варто побачити

 

Сьогодні неможливо уявити, скільки ще ці стражники минулого простоять на своїх постах. Адже сьогодні країни, що колись входили до складу СРСР, охоче відмовляються від радянської спадщини, яке збереглося, в тому числі, і в формі архітектури. Крім того, фасади будівель згодом чорніють, деякі вже злегка спотворені іржею або зруйновані вологою. Звичайно, за ними потрібен догляд, але ніхто не готовий цим займатися.

 

 

Акції на захист бруталістських споруд

 

Як і будь-який інший стиль, бруталізм має своїх прибічників. Здебільшого, це молоде покоління архітекторів, художників і ентузіастів, яких об'єднує одне переконання: ці конструкції є цінними так само, як і будь-які інші історичні будівлі.

 

Основним завданням рухів на захист радянської спадщини, є зміна ставлення до цих будівель: не “міське сміття”, а частина сучасної культури. Зберігаючи історичну зовнішність міста, ми наче нагадуємо собі про те, що трапилося з нами в минулому і що відбувається з нами сьогодні.

 

Новий погляд

 

В Україні рух на захист архітектурної спадщини є досить амбітним. Ініціативи, на кшталт цієї, демонструють, скільки українських істориків, архітекторів, художників і просто ентузіастів мають глибоке зацікавлення радянським модернізмом і готові боротися за збереження історичної спадщини. У своїх публікаціях та інтерв’ю вони надають список будівель, що знаходяться на межі руйнування та пояснюють, чому важливо зберігати ці будівлі у їх первісному вигляді.

 

Серед активістів — Олексій Биков та Євгенія Губкіна, автори книги “Soviet Modernism, Brutalism, Postmodernism – Buildings and Structures in Ukraine 1956-1991”. Результатом їх колаборації стало унікальне дослідження радянської архітектури, а також свіжий погляд на питання зносу будівель, що для багатьох є порохом в оці.

 

Автори книги переконані: будь-який стиль архітектури є частиною всесвітньої історії, а відтак, представляють вагому культурну цінність, що вимагає поважного ставлення. “Модернізм і бруталізм мали дуже сильну ідейну складову. Зараз ми бачимо багато комерційних проектів, що не несуть жодного меседжу суспільству”, — коментує Сергій Пилипенко, генеральний директор ПБГ “Ковальська”, який підтримував видання книги.

 

Подібні дослідження набагато ширше розкривають проблему зносу радянських будівель та висвітлюють реальні мотиви цих ініціатив.

 

 

Висновок

 

Будь-яка історична споруда тримає в собі дух часу, який не завжди легкий і приємний. Відмовляючись від свого минулого, або ігноруючи його, ми брешемо самі собі та відвертаємось від свого реального портрету.

 

Крім того, ці споруди мають вагому культурну цінність. Естетичні вони чи ні — питання неоднозначне: адже краса, як відомо, — в очах спостерігача.

 

Бруталізм відтворює дух свого часу з максимальною точністю. Жодний інший стиль не має стільки протиріч. Як взагалі будівля, що складається з необробленого бетону, може так розбурхувати уяву? Бруталізм залишається непрочитаною книгою.

 

Тільки за це стиль дає широке поле для досліджень у галузі архітектури й мистецтва. Більш того, молоді люди надихаються естетикою бруталізму — чи не через те, що вони здатні сприймати ці будівлі окремо від їхньої історії?

 

Усі фото — Олексій Биков

 

Передзвоніть мені