Навіщо зберігати радянський модернізм в Україні і робити про нього книжки

 Крематорій та Парк Пам'яті, Київ
 

Українські пам’ятки модернізму перебувають під загрозою знищення, серед них найвідоміші: «Тарілка» на Либідській, Житній ринок та корпуси КНУ на ВДНГ у Києві. Поки на державному рівні жодних заходів не відбувається, за збереження і реставрацію цієї архітектури борються активісти. У 2019 році ми видали книгу "Soviet Modernism. Brutalism. Post-Modernism. Building and Structures in Ukraine 1955-1991". Початком презентації книги стала дискусія про модерну архітектуру в Україні. Говорили: Дана Павличко, директорка видавництва "Основи", Олексій Биков, архітектор та автор книги, та Сергій Пилипенко, генеральний директор ПБГ "Ковальська".

 Фото з презентації книги у бібліотеці ім. Вернадського. 

На фото: Дана Павличко, Олексій Биков, Сергій Пилипенко

 
О: Я почав цікавитися темою модерної архітектури у 2012 році. Інформації практично не було, а архітектура була. Була скрізь, тож я захотів знати більше. В університеті я не отримав достатньо інформації, щоб зрозуміти цю архітектуру. Разом із друзями ми вирішили, що спробуємо зробити це самостійно: ми багато фотографували та спілкувалися із живими архітекторами, які створювали ці будівлі. Ми займаємося цим і досі.

 

У 2015 році була виставка Надбудова, де вперше масово привернули увагу до теми. Потім разом з Даною ми зрозуміли, що треба створювати книжку, адже досі не було жодного видання, де описана й зафіксована українська радянська архітектура, навіть її найвідоміші об’єкти.
 
Д: Зазначу від себе, що у видавництві «Основи» ми робимо дещо божевільні проекти, складні. Наприклад, у суспільстві існує стигма теми радянської спадщини. Не всі її розуміють, і готові сприймати. Ми дуже вдячні Ковальській, що вони допомогли нам втілити цей проект.
 
С: Ми справді порозумілися з першого слова і теж дякуємо за можливість долучитися до проекту. Історія нашої компанії починається з 50-тих років, тому нам важливо підтримувати зв’язок поколінь в культурі, а особливо архітектурі. Ми намагаємося захистити унікальну архітектуру від впливу зовнішніх чинників, зокрема, комерціалізації. Цим проектом ми прагнемо переосмислити зв’язок із минулим, а не заперечити його.
 
Херсонський автомобільний міст або Антонівський міст, Херсон
 
О: Сьогодні чимало українців намагаються заперечити будь-який зв’язок із радянським. Нам справді не вистачає вміння прийняти своє радянське минуле, а тим паче пишатися ним. Наша книжка, без перебільшення, — великий крок в українському архітектурному й культурному суспільстві, адже вона про вміння бачити красу свого. Наприклад, саме в цьому приміщенні знімали серіал «Чорнобиль», який б’є всі рекорди у рейтингах, але чимало киян жодного разу не заходили в бібліотеку Вернадського. А вона, до речі, найкрутіший, а ще й безкоштовний коворкінг, я часто приходжу сюди працювати чи читати.
 
Д: Іноземні режисери приїжджають в Україну знімати кліпи, фільми, рекламу. Їм цікаві саме наші локації. Нам варто навчитися правильно використовувати модерну архітектуру, щоб покращити рівень туризму. І це ще одна причина, щоб зберігати, а не руйнувати.

 

О: Я постійно проводжу екскурсії для іноземних експертів, архітекторів, друзів. Вони не байдужі до модерної архітектури, особливо їх вражає її експресивність.
 
Тарілка на фасаді будівлі Інституту науково-технічної експертизи та інформації, Київ
 
О: Кожне покоління сприймає модерну архітектуру по різному. Для людей, які були молодими у 60-70, ці будівлі асоціюються з чимось конкретним. Наприклад, запахом хлорки чи хамством продавчині. Але для нового покоління ця архітектура — декорація, форма без всього нашарування інших аспектів.

 

С: Для мене ця книжка значною мірою про особисте, про час мого дитинства. Я бачив ці будівлі фактично в недоторканому вигляді.

 

Д: Я вперше побачила Тарілку, коли була маленькою. Вона мене вразила і дуже здивувала, досі пам’ятаю цю емоцію. Як на мене, архітектура може заповнити порожнечу в душі.

 

О: На мене також впливає геометрія архітектури. Це важко вповні описати словами, але точно можу сказати, що для мене архітектура — це натхнення. Деякі будівлі постійно фотогенічні. Наприклад, Парк Пам'яті в Києві, Літній театр в Дніпрі та ще декілька об'єктів. Ви можете їх фотографувати, бути в них протягом цілого дня, сезону, року і взагалі життя. Вони постійно змінюються, і ці зміни можуть допомогти відкрити самих себе. Мені здається, це головне. Мислення себе у масштабах архітектури — це прекрасне відчуття, яке бажаю всім пропустити крізь себе.
 

 

Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», Харків
 
С: Ми втратили те, що було, а нового ще не знайшли. Саме модернізм, бруталізм несли дуже сильну ідейну складову. Зараз ми бачимо багато комерційних проектів, що не несуть жодного меседжу суспільству. Особисто мене це розчаровує.

 

О: Сьогодні наше завдання — створити діалог. Діалог між архітекторами, між суспільством і архітекторами, між архітекторами і містом, між девелоперами і містом. Відсутність хорошої комунікації — головна проблема, з якою ми зіштовхуємося постійно, наприклад, востаннє у випадку з Тарілкою.

 

С: Я переконаний, що наша книга — дуже важливий крок до створення цього діалогу. Мені б хотілося, щоб книжка “Soviet Modernism. Brutalism. Post-Modernism. Buildings and Structures in Ukraine 1955-1991” стала нагадуванням для бізнесменів, що не варто вимірювати все лише грішми й короткочасною вигодою. Кожен проект, кожна інвестиція — це шанс сказати й зробити щось важливе. У нашому випадку, привернути увагу до культурного спадку, до прекрасної і недооціненої епохи в українській архітектурі.
 
 

Слідкуй за сторінкою проекту в Інстаграм та Фейсбук

Замовити книжку можна тут

 
Передзвоніть мені