Склад, паркування, кабінет чи басейн – згодом балкони стали справжнім об’єктом для експериментів. Наша книга “Balcony Chic” – це спроба зрозуміти феномен народних споруд в Україні. Її автор Олександр не лише сфотографував найдивніші, найдикіші та найцікавіші балкони України, а й зробив дослідження трансформації балконної культури.
Ділимося частиною передмови до книги. Мова видання – англійська, тому текст надаємо у перекладі.
Зараз я сиджу на балконі обличчям до шафи. Ця шафа переповнена, в ній: черевики для сноуборду, старий чайник, посуд моєї бабусі та купа всього іншого. Від променів сонця мене рятує старий плакат, який колись наклеїв на вікно. Довжина балкона 11 метрів, а ширина 1,1 метра. Він забитий – тут є кілька книжкових шаф, пари велосипедів, гантелі, сани, дитячі коляски, лижі, сноуборд, матрац, банки з фарбою, шматки фанери та пластмаси. Крім них, є ще дзеркало та кілька предметів категорії L та XXL. Все це захищено від зовнішнього світу конструкцією з алюмінієвої рами та двох міліметрового скла.
У 2000 році цей балкон на замовлення мого батька збудувала спеціальна компанія. У квартирі шістнадцятиповерхового будинку 75-го року будівлі, в якій я виріс, був (і все ще є) вбудований закритий балкон із дерев’яними рамками та старим гардеробом усередині.
Планова економіка СРСР не передбачала жодних приватних компаній, а проекти архітекторів – покриття та скління балконів. Без жодної архітектурної чи будівельної освіти мої рідні самостійно вставили вікна та зробили покриття балкона ще наприкінці сімдесятих. Матеріали для цього будівництва вони дістали неофіційно, що було звичною практикою того часу.
Завдяки масі подібних модернізацій фасаду житлові будинки сьогодні не нагадують своїх моделей-креслень, вони перетворюються на те, що архітектурний теоретик Куба Снопек назвав «колективними скульптурами».
Коли вперше було збудовано закритий балкон?
Хто перший встановив вікна на балконі?
Форма балкона залишається незмінною протягом тисячоліть, а сам балкон завжди був чимось значимим. Балкони єгипетських фараонів були прикрашені золотом та лазуритом. Їх використовували для огляду данини, рабів та вітання народу. Балкони продовжували використовуватись для державного та політичного представництва. Папи, диктатори, президенти та громадські лідери зачитували декларації, оголошували початок війни та настання перемир’я, стоячи на своїх балконах. Український балкон зберіг форму вираження політичної думки – у наш час для звичайних громадян.
Переломний момент у розвитку технологій, розпад Радянського Союзу та політичні зміни 1990-х років викликали «розквіт» видів та форм закритих балконів. Все частіше з’являлися: зроблені під старовину дерев’яні балкони із суцільним склом, «Броварські балкони», зроблені з рифленого заліза, скла автобусних вікон та гуми, алюмінієві та пластикові споруди. Падіння СРСР і процес приватизації сприяли тому, що особливо щасливі та заповзятливі громадяни стали власниками заводів, а решта, вперше в історії, отримали свою власну квартиру.
Патентне відомство України демонструє найсучасніші бажання громадян. Одні хочуть встановлювати на балконі підігрів, інші облаштувати там паркування, сонячну електростанцію, теплицю для рослин, бджолину чи грибну ферму. У 2015 році хлопець із Дніпра, який жив на 15 поверсі, встановив на своєму балконі двадцятитонний басейн із фантастичним краєвидом на футбольний стадіон.
Війна балконів ще не завершилася: вони як і раніше є дзеркальним відображенням соціально-політичних змін. За шістдесят років балкони перетворилися на архітектурні креслення, які гарантували доступ до сонячного світла, володіння більшою територією на полі битви або спосіб самовираження. Ми не можемо сказати, з чого або навіщо балкони майбутнього будуть зроблені. Але одну річ ми можемо знати напевно – вони будуть засклені, і, мабуть, балкон майбутнього матиме свій балкон.
Замовляйте книгу “Balcony Chic” та читайте статтю повністю.