Українські айтішники очолюють компанії в Силіконовій долині та беруться за найризикованіші проекти. Про розвиток діджиталу індустрії в Україні ми поговорили на презентації “Awesome Digital Ukraine”. Зібрали для вас найцікавіше з розмови Андрія Кириленка, професора фінансів у Кембриджі та автора ідеї книги, Юрія Антонюка, віце-президента EPAM та Кіри Рудик, депутатки Верховної Ради України та колишнього операційного директора Ring Ukraine.
Ю: ІТ-індустрія – це майже 5% нашого ВВП, 4-5 млрд. доларів. Вона не виникла на порожньому місці: минулого століття були люди, які рухали індустрію вперед. Розвивали мови програмування, розробляли перші комп’ютери. Це той фундамент, на якому виростали наступні покоління – ті, що у 90-х заснували невеликі компанії та розвинули їх до розмірів міжнародних корпорацій. У промисловості є майбутнє. Я бачу багато креативних молодих колективів, стартапів та продуктів. По суті, це нова економіка. В українців є унікальний шанс у неї «застрибнути». Книга показує перехід від минулого, того, що зробили за останні 20 років, до майбутнього, що настає вже зараз. Я хочу, щоб читачі розуміли: неможливо побудувати нову економіку, якщо не докладати своїх зусиль, особливо освіти. Освіта – це фундамент будь-якої нової економіки.
К: Якщо я все ще пам’ятаю себе як бізнес-вумен (пр. – Кіра зробила вирішальний внесок у те, що український стартап Ring Ukraine за $1 млрд купила компанія Amazon), то книжка “Awesome Digital Ukraine” – це пітч. Той пітч, з яким ви розмовляєте з інвесторами у Давосі на Світовому економічному форумі. Те, з чим ви підходите до інвестора свого стартапу в Стенфорді. Можу назвати щонайменше три пункти, які роблять українське ІТ крутим. По-перше, ми – країна, в якій живе і житиме ракетобудування. По-друге, ми маємо багато університетів і наша освіта розвивається. По-третє, ми маємо дуже багато людей, які хочуть цим займатися. З цього приводу маю цікаву історію. Коли я проходила процес due diligence (пр. – процедура, під час якої інвестори перевіряють потенційний об’єкт інвестування), компанія Amazon направила до України групи юристів, економістів та групу з інформаційної безпеки. Перед приїздом останніх ми найбільше хвилювалися. Знаєте що? Приїхала група із 7 осіб. І все – українці!
Ю: Україна входить до десятки країн з кращою освітою. У нас немає більше жодного такого показника – лише талановитість людей та та освіта, яка є. Для мене це не просто книга, яка про щось розповідає. Це історія про те, як Україна вже перетворилася, може ще перетворюватися і ким вона може стати. Зверніть увагу – ми пишемо не “ІТ”, а “Digital Ukraine”. Це і про космос, і про ракети, і про біотехнології. Я не знаю жодної сфери, яку б не торкнулася діджиталізації. Це книга про минулі, сучасні та майбутні покоління. І я хотів би їсти її та іншим людям, щоб вони знали, що такого особливого є в нашій країні.
Наші клієнти з інших країн часто кажуть, що українці мають особливий талант. Ми є нацією “trouble shooters”, тобто людей, які вирішують проблеми. EPAM Ukraine – це лише частина глобальної корпорації, офіси якої знаходяться, у тому числі й у Силіконовій долині. Я пам’ятаю багато випадків, коли клієнти були чимось незадоволені і казали: «Ну, тоді віддаємо цю проблему на вирішення українцям». Я заперечував, казав, що там багато складної роботи. А вони мені відповідали просто: «ну і що, ваші впораються, маєте якийсь спеціальний талант». Така вже особливість українського характеру: ми знаємо, як зробити краще та робимо.
Україна – одна з небагатьох країн на пострадянському просторі, які щось змінюють та не стоять на місці. Неможливо вести бізнес без динаміки. Перестали розвиватися – отже, програли. Далеко не всі країни 1990-х – 2000-х років були такими відкритими до змін та інвестицій, як Україна. Тому у нас є ключові компоненти, які дозволили створити таке унікальне середовище: відкритість, талант, багато людей із палаючими очима.
А: Думаю, люди, які опікуються ІТ – не революційні. Вони не виходитимуть на Майдан, але просуватимуть свої цінності у суспільство за допомогою рішень, які вони ухвалюють. Айтішники – це глобально інтегровані люди.
К: Ці люди – один із прогресивних верств суспільства, тому що у нього є глобальний контекст. Вони є тілом в Україні, але мисленням – у глобальному світі. Вони – перші, хто підхоплює глобальні тренди та транслюють їх своїми каналами. У своїх фінансових рішеннях вони створюють попит на іншу якість послуг, які хочуть отримати. Тому економіка має змінюватися в такий спосіб, щоб задовольнити попит на «високі» послуги. Останнім часом суттєво побільшало людей, які хвилюються про те, які події відбуваються в країні, які готові працювати на її благо та інвестувати у неї.
Ю: Незалежні люди сьогодні – це не олігархи, які насправді більше за інші залежать від влади. Незалежні – це ті, хто може знайти гідну роботу і висловити свою думку без страху втратити посаду. Працівники цифрової промисловості – це клас незалежних людей. Їхній новий менталітет призводить до того, що змінюються цілі ландшафти країн. ІТ – це нова власність, що створюється інтелектом людей.
А: Мене часто просять щось розповісти про Україну. Я думаю, якщо нам є чим пишатися, то про це треба говорити. Говорити, що українці зробили прототип Інтернету, вигадали мову програмування. Так усі розумітимуть, які ми круті.
Ю: Ми применшуємо цінність українців, бо маємо низький ВВП і маленькі зарплати. Хоча 15 років тому ніхто не думав, що ми носитимемо в кишені комп’ютер. Ми не бачимо цих змін тому, що вони відбуваються постійно. Ще за 10 років відбудуться величезні зміни, до яких ми можемо долучитися вже зараз. Ми трохи втратимо в приватності, але так влаштований світ: щоби щось отримати, потрібно чимось поступитися. Ця книга має стати каталізатором, а не просто розповіддю. Імпульсом зробити щось після прочитання. Для реалізації можливостей уже не потрібно їхати до Америки, бо вона фактично сама прийшла сюди. Я хотів би, щоб “Awesome Digital Ukraine” сприймали як імпульс до змін та джерело натхнення.
