Ханна Арендт

Ханна Арендт (1906–1975) — теоретикиня політології, історикиня, викладачка та письменниця єврейського походження й одна з найважливіших мислительок ХХ століття. Дослідження Арендт охоплюють широкий спектр тем, серед яких фемінізм, природа влади і зла, суб’єкти політики, права людини, пряма демократія, авторитет, тоталітаризм, антисемітизм і Голокост. У «Витоках тоталітаризму» стверджувала, що сьогодні цивілізація може породжувати варварство із самої себе, найрадикальнішою формою якого є феномен тоталітаризму. У пізній праці «Життя свідомості» (1971), продовженні «Стану людини», мислителька описує імперативність волі.

Її есеї про тоталітаризм та епістемологію справили значний вплив на політичну теорію. Вона створила серію нарисів «Айхман в Єрусалимі» про суд над нацистом, антологію «Кризи республіки» і збірку інтелектуальних біографій «Люди з темних часів». Науковицю цікавило мислення й усі його можливі віхи, вона досліджувала людину в її соціальних та приватних аспектах, що привело до зламу філософської парадигми ХХ століття.