В. Домонтович

В. Домонтович або ж Віктор Петров (1894–1969) — український письменник, археолог, етнограф і літературознавець, що жив водночас життям митця й агента спецслужб кількох розвідок — був чекістом у німецькій формі й таємним агентом НКВС-КДБ, чиї документи й досі засекречені в архівах. Петров-Домонтович народився в Дніпрі, дитинство прожив в Одесі, але завжди вважав себе киянином — Київ описано в більшості художніх текстів автора. Він відвідував поетичні вечори в кафе «ХЛАМ», водночас писав і був критиком, належав до спільноти неокласиків, кохав дружину друга — Софію Зерову. Побрався з нею за 20 років після розстрілу Миколи Зерова в урочищі Сандармох у листопаді 1937-го. На той момент минуло 30 років з дати їхнього знайомства у м. Баришівка, до якого поїхав викладати під час голоду 1921–1922 років. Упродовж Другої світової війни долучився до збереження етносу караїмів, а в еміграції став співзасновником Мистецького українського руху (МУР). Такими були межі вибору — ідентичності, мови й імені, що призвели до появи самобутньої літературної спадщини й неперервної дискусії стосовно неї.