Іван Багряний

Іван Багряний (1906–1963) — поет, прозаїк, драматург, публіцист, репортер, художник, член Спілки українських письменників, один із засновників Української революційно-демократичної партії, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка посмертно. Справжнє ім’я — Іван Павлович Лозов’ягін. Літературну діяльність розпочав під псевдонімом Іван Полярний, надрукувавши збірку новел «Чорні силуети» з власними ілюстраціями. 1925 року подорожував Україною. Побував у Криму, на Кубані, Донбасі. Належав до літературної організації «МАРС», поклав патріотичні пісні та марші на музику разом з Григорієм Китастим, проілюстрував книжки Тодося Осьмачки, Юрія Косача, Джорджа Орвелла, Павла Маляра та ін. В УРСР Багряного двічі заарештовано й відіслано до таборів. В еміграції ж письменник здобув належне визнання: у 1963 році організації підготували звернення до Шведської академії у Стокгольмі про висунення творів Багряного на здобуття Нобелівської премії (після смерті письменника ці заходи припинено). А в 1975 році у штаті Пенсільванія засновано Фундацію ім. І. Багряного. Романи «Тигролови» та «Сад Гетсиманський» видавали в Німеччині, США, Великій Британії, Італії, Франції, Нідерландах, а твором «Тигролови» зацікавилися в Голлівуді.