Комплект ДВА ДОКТОРИ

Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію

130-річчя Майка Йогансена — одного з найоригінальніших українських письменників «наших 20-х» — «Основи» відзначають колекційним виданням.

Текст роману підготувала відома дослідниця творчості Йогансена Ярина Цимбал. Її коментарі до твору розкривають тогочасний контекст, а любовна післямова розповідає про роман із пейзажем.

Спеціально для нашого видання харківська художниця Поліна Кузнєцова створила серію олійних картин на полотні: розділені століттям мисткиня і письменник ведуть діалог про слобожанський пейзаж. І йому Йогансен відвів чільну роль у «Подорожі ученого доктора Леонардо…».

Студія Grafprom — Ілля Павлов і Марія Норазян — створили графічний дизайн книжки, міцно пов’язаний з традицією харківського авангарду.

Унікальним видання «Основ» робить географічна карта Дмитра Вортмана: це перше видання «Подорожі…» з мапою. Ландшафти Слобожанської Швейцарії і сама подорож Леонардо й Альчести стають як ніколи реальні.

Дмитро Вортман позначив топоніми Зміївщини, що існували в часи написання роману, та уявний маршрут Леонардо й Альчести: спершу суходолом від залізничної станції в Замості і далі Сіверським Дінцем аж до геївської гаті. Картографові навіть вдалося ідентифікувати ймовірну локацію шале доброго древонасадця, де ночували Альчеста й Леонардо.

Доктор Серафікус

Написаний 1929 року, вперше опублікований 1947, експериментальний роман В. Домонтовича про дивакуватого професора Комаху отримав нове візуальне оформлення від «Основ». Ілюстрації Ольги Селищевої переносять нас у конструктивістські урбаністичні ландшафти початку ХХ століття. На вулицях і пляжах Києва 20-х розгортається історія дружби Комахи з пʼятирічною Ірцею, його платонічні кохання до ексцентричної акторки Вер і художника Корвина, ретельна наукова робота з безліччю приміток, за якими втрачається суть.

Крім автентичного тексту прижиттєвого видання роману, «Основи» повертають дві важливі літературознавчі розвідки. Ігор Костецький у післямові аналізує неоднорідний стиль «Доктора Серафікуса» та його місце в українській літературі, а Соломія Павличко вписує цю «інтелектуальну провокацію» в дискурс українського модернізму й намагається зрозуміти загадкову постать автора.

Обидві післямови, а також сам роман супроводжують коментарі Павла Крупи і Катажини Ґліняновіч — сучасних дослідників творчості В. Домонтовича.