Комплект ДОСЛІДЖЕННЯ-МАНДРИ

Українські радянські мозаїки. Переосмислене»

«Українські радянські мозаїки. Переосмислене» — це більше ніж нова велика фотокнига Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періоду, збагачена культурологічним есеєм Євгенії Моляр.

Це і безцінний візуальний архів, що документує збережені, пошкоджені і втрачені роботи 1960–1980-х років. Серед них мозаїки Алли Горської, Івана Литовченка, Валерія Ламаха, Галини Зубченко, Ернеста Коткова та багатьох інших. Це і дослідження, що комплексно ставить складні питання, рефлексія над якими важлива для усвідомлення нашої індентичності.

Як монументальне мистецтво використовувалось для просування тоталітарної ідеології та колоніального пригнічення, і як це впливає на нас сьогоднішніх? Чи є щось сутнісно українське і вартісне у цьому явищі і чи можливо виокремити українську сутність і цінність із загального радянського наративу? Які уроки процесу декомунізації, і як впливає на сприйняття монументальних мозаїк новий деколонізаційний дискурс? Врешті-решт, як поводитись з цією культурною спадщиною?

Відправною точкою для нової книги був фотопроєкт Євгена Нікіфорова, що розпочався з його особистої зацікавленості монументальними мозаїками. Протягом 12 років Євген створював і систематизував своє зібрання, відвідуючи сотні міст і сіл України та фотографуючи понад 6000 об’єктів. Вперше частина фотоматеріалу, представлена у новій книзі, увійшла до фотокниги “Decommunized: Ukrainian Soviet Mosaics”, виданій в «Основах» 2017 року. До нової книги увійшло багато нових фотографій та зображень нових обʼєктів.

Зупинки. Архітектура край дороги

«Зупинки. Архітектура край дороги» — нова фотокнига Євгена Нікіфорова про різноманіття українських автобусних зупинок. Це мистецьке видання також доповнене спеціально написаним для нього літературно-філософським есеєм Артема Чеха «Спинитись».

Впродовж 10 років, подорожуючи Україною, незалежний фотограф і дослідник українського монументального мистецтва Євген Нікіфоров задокументував особливі місця очікування і зустрічей, розкидані узбіччями, — автобусні зупинки. Із понад тисячі знайдених і відзнятих унікальних архітектурних обʼєктів до видання увійшли близько двохсот найцікавіших зображень.

Секвенція фотографій передає і архітектурне розмаїття зупинок, і рутинний плин людських життів навколо них, і поєднане з дорогою знайоме відчуття солодкого хвилювання. Автобусні зупинки, що є одночасно і початком, і кінцем шляху, також є місцем очікування, споглядання буденності та перетину людських доль.

У своєму автобіографічному ліричному есеї український письменник та військовослужбовець Артем Чех міркує про дорогу як метафору зростання, про дитинство, самотність, любов і смерть. Він описує персональну і колективну памʼять як живу матерію, змальовує пейзаж як внутрішній світ і чуттєво розповідає про подорож як про невпинний динамічний стан нашого життя.

​​​​​​​Частину зупинок, показаних у цій книзі, вже поглинули час, побутова недбалість, війна і тимчасова окупація. Проте фотографія як можливість увічнити змінну й крихку реальність назавжди зберігає образ рідних, знайомих, узвичаєних, а подеколи — забутих і втрачених місць.