ЗНОВУ КАВАБАТА

Давня столиця

Ціеко виросла в Кіото в родині торгівця тканинами, знаючи, що батьки колись знайшли її немовлям і виховали як власну доньку. Випадкова зустріч відкриває їй завісу власного минулого: у Ціеко є сестра-близнючка Наеко, яка виросла в геть іншому середовищі. Їхня схожість майже абсолютна, але життя розділило їх між двома світами.

Історія сестер розгортається на тлі Кіото — давньої столиці Японії, міста храмів, садів, гір, майстерень і фестивалів. Разом із Ціеко змінюється й саме місто: старі ремесла та звичаї існують поруч із модерною Японією, а вибір між минулим і новим стає частиною повсякденного життя.

«Давня столиця» — це водночас історія двох сестер і портрет Кіото — міста, в якому Кавабата фіксує красу традиційного світу в момент його поступового зникнення.  Роман було двічі екранізовано.

Стугін гори

Сінґо Оґата старішає і дедалі частіше помічає провали у власній пам’яті. Він хоче відійти від справ і зануритися в споглядання й внутрішні рефлексії, але на нього тисне відповідальність за нещасливі шлюби його дітей: донька Фусако повертається до батьківського дому з дітьми, син Сюіці зраджує свою дружину Кікуко, а сам Сінґо часто згадує сестру дружини — красуню, в яку він був закоханий, але з якою його розлучила її передчасна смерть. Уночі він чує дивний звук із гори — глухий стугін, який сприймає як передвістя смерті.

Через будні однієї родини Кавабата пише про старіння, пам’ять, бажання і час, який непомітно змінює людей та їхні стосунки. Смерть тут постійно присутня поруч із життям, а краса — у найменших речах: деревах, квітах, снах, зміні сезонів.

«Стугін гори» — один із найвідоміших повоєнних романів Ясунарі Кавабати. У ньому характерні для прози автора лаконічність і увага до найменших жестів поєднуються з історією родини, що намагається жити далі серед втрат і змін повоєнної Японії.