Справжнє ім’я — Іван Семенович Левицький (1838–1918) — також І. Нечуй, І. Баштовий, Гр. Гетьманець, О. Криницький, А. Глаголь — прозаїк, драматург, перекладач, викладач, магістр богослов’я, один із перекладачів Біблії (разом з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Пулюєм). Від 1885 року жив і творив у Києві, але через цензурні утиски більшість творів опублікував у Галичині. Пропагував українську національну ідею і літературу, брав участь у дискусії про природу реалізму та її етнічне походження. Автор повістей «Дві московки», «Рибалка Панас Круть», «Причепа», «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я» та ін.; романів «Хмари» «Над Чорним морем», «Князь Єремія Вишневецький», а також оповідань, численних науково-популярних історичних нарисів, публіцистичних, літературно-критичних і мовознавчих праць. Його твори перекладені молдовською, німецькою, польською, угорською та іншими мовами. Повість «Микола Джеря» вперше була екранізована 1927 року, а «Кайдашева сім’я» актуалізується і сьогодні — на театральній сцені та телебаченні.
